Одна думка, земне життя · Вгорі й унизу — все поєднане · 89 / 102
· Два світи
На межі двох світів священне дерево дарує ранню весну. Цивета тихо шурхотить і снує, просто до вишневого цвіту й метеликів — дражнити їх. Погляд скоса: лагідний вітер, летючий сніг; , ясне світло глибоке й тихе. Земний світ біжить зі звістками, а зрештою всі думки про витрачені намарно.
Як же прагну, щоб прилетів , аби відійти від справ і вернутись до небесного храму. Досить уже дивитися на непостійність чотирьох пір року; вільно даю серцю світити. Тримаю чашку, сьорбаю білий чай із тонких листочків; він затуляє звивистий дим курильниці. О, плекати Шлях без жодних розрахунків; нехай прекрасна пора й уся її краса мене сп’янять.
Пояснення —
шурхотить [xī sū]: тихий, дрібний шелест;
цивета: лі; подібна до кішки, але не кішка; давніша за родину котячих;
о [yě fú]: модальна частка, що виражає вигук.
Це оригінальний твір. Передруковуючи його, будь ласка, зазначайте автора Shixi Lin; за виявлене порушення авторських прав буде вимагатися відповідальність за законом. Крім того, супровідне зображення взято з інтернету; авторство належить Mianlang.