Одна думка, земне життя · Упертість і наївність — моя природа · 11 / 102
· Невинність
Звук флейти падає на тисячу гір, сон повертається в рідний край, за небокраєм тьмяніє світло. Марно тягну до себе краєвид: вербове гілля, зелені пагони, що сплітають смуток і радість.
Душа поезії женеться за плинною імлою, доки та зникає; пильнує, як увесь віддаляється. Змінюються кола перевтілень; лезо все те саме, та вже стало звичайним.
Пояснення —
Тягнути [diǎo]: вести, притягувати.
Це оригінальний твір. У разі передруку вказуйте авторку Shixi Lin. Виявлені порушення авторських прав матимуть правові наслідки. Зображення взято з інтернету; воно належить грі Moonlight Blade OL.