Одна думка, земне життя · Упертість і наївність — моя природа · 70 / 102
· Ненадіслана звістка, невиконана обіцянка
Гори губляться в імлі; холодний погляд вбирає вітер і туман, спущені рукави тріпочуть. Поглянь на річку: чітко різняться; невже знаємо тільки занепад рік за роком? Роки минули; якщо злічити, дні мають бути давно позаду. Та кому досить! Тримаюся справедливості; шлях із далечі, ще багато життів доведеться терпіти й відплачувати.
Сіра скеля темніє, усе перед очима каламутне, трава й дерева шелестять, довго звучить . Зітхаю до хмарних висот, думаю про птахів у польоті; спускаючись із синьої безодні, хибно озираюся. Не питай, чому людина ще більше змарніла. Не кажи, що немає вибору, не жадай гамірного людського світу: моє серце здавна прохолодне й стримане, пів життя віддано за безцінь.
Це оригінальний твір. У разі передруку зазначайте ім’я автора Shixi Lin. За будь-яке виявлене порушення авторських прав буде вжито передбачених законом заходів. Ілюстрацію взято з інтернету; її автор — Yichui Wuyue.