Одна думка, земне життя · Упертість і наївність — моя природа · 10 / 102
· На половині крила
Хуртовина в , легкий холод огортає все; на половині крила не розгледіти ні сходу, ні заходу. Далека дорога, кроки по тінях, загублені сліди; збоку видно, як іржуть коні й падають люди. Тихі слова, щока до щоки; вітер дужчає, прихований аромат народжує тепло. Зустрічаємося поглядами — грім стрясає порожній простір. Бути поруч із ним, попрощатися з усією пишнотою.
Виходу немає. Після поразки віддати сині гори; у повних злигоднях розв’язати парчеві хутра. Досить імли, розбита стела, холодне світло сваволить; шалено здіймаються. Життя — знов і знов тяжкі переходи, біла пустка; на щастя, поруч віддана душа. Присяга лишається вікам, останнє відлуння застав Сяо й Хань.
Пояснення —
Досить [gòu]: давній варіант знака зі значенням «достатньо».
Сяо й Хань [xiáo hán]: важкодоступні гірські застави.
Це оригінальний твір. У разі передруку вказуйте авторку Shixi Lin. Виявлені порушення авторських прав матимуть правові наслідки. Зображення взято з інтернету; його авторські права належать Yichui Wuyue.