Одна думка, земне життя · Упертість і наївність — моя природа · 52 / 102
· Напіврозуміння
Ясне павутиння пливе над нарукавником; думки тихі, сахаються холодного туману, безжурне серце ще трохи пильнує. Лотос схиляє голову; сором’язливо колишуть тіні. Та знов прохолодні думки тривожать, і нестерпно дивитися, як важко осів . Помахом меча відпускаю його; вербовий пух кружляє в танці, ранішній півень озивається зненацька.
Давно забуто, що рокам немає меж; у далечі рівне плесо, нічна варта за вартою — усе те саме. Хай собі птахи летять крило до крила; прекрасна пора змарнована в розкошах. А мені до вподоби теплий вітер в обличчя; тужливо дивлюся вдалину: майбутнє ще не вирішене. Зелені парасольки ворушаться, чути шепіт і вечірні голоси; альтанка холодна.
Пояснення:
Ясне павутиння: тонкі нитки, виткані дрібними істотами, що пливуть у повітрі;
Нарукавник: захисний чохол поверх рукава;
Кружляти в танці [huí wǔ]: кружляти й танцювати в польоті;
Варта за вартою: одна нічна варта змінює іншу;
Птахи крило до крила [jiān jiān]: легендарні птахи, що літають лише в парі;
Прекрасна пора: час краси;
Зелені парасольки: листя лотоса.
Це оригінальний твір. У разі передруку зазначайте ім’я автора Shixi Lin. За будь-яке виявлене порушення авторських прав буде вжито передбачених законом заходів. Ілюстрацію взято з інтернету; її автор — Hehewu.