Одна думка, земне життя · Упертість і наївність — моя природа · 18 / 102
· Зимове сонцестояння
Сосна струнка, мов нефрит; час краде божественний пензель. Пробудившись, хмари пливуть крізь гірську браму, кваплять світанок над кручею.
Залишки снігу лежать у прохолоді, краєвид набуває тихої краси. Ще пам’ятаю орля, що полетіло далеко; завжди бережу в серці небо й землю — давні й нинішні.
Пояснення —
Синє світло: час.
Прохолода: вигляд чогось свіжого й прохолодного.
Це оригінальний твір. У разі передруку вказуйте авторку Shixi Lin. Виявлені порушення авторських прав матимуть правові наслідки. Зображення взято з інтернету; його авторські права належать Paperblue.