Одна думка, земне життя · Упертість і наївність — моя природа · 55 / 102
· На волі
Чистий вітер і ясний місяць омивають мандрівника земного світу. Звуки обіймають струмок і гори; самотня тінь дробиться, бджоли й метелики раз у раз її дражнять. Пливу в синьо-зеленому тумані, з рукавів вивільняється небесний аромат. Злива минає, рогіз і очерет колишуться, небо й земля розширюються разом із серцем.
Усе життя у вигнанні; байдуже, що талант та ім’я забудуться. Земному світові не слід втручатися; глибокий сон солодкий, хай падає, куди йому судилося. Рання осінь, приємна прохолода; серед вод і хмар, пильную, наче у хмелю, сміюся з інших: навіщо й далі так завзято шукати?
Пояснення:
Рогіз і очерет: дві прибережні болотяні рослини.
Це оригінальний твір. У разі передруку зазначайте ім’я автора Shixi Lin. За будь-яке виявлене порушення авторських прав буде вжито передбачених законом заходів. Ілюстрацію взято з інтернету; її автор — Yichui Wuyue.