Одна думка, земне життя · Упертість і наївність — моя природа · 28 / 102
· Плинні хмари
Несподівано густішає осінь, холодний вітер змітає все до порожнечі. Раптом навалюються невідкладні справи. Однієї нитки туги не відпущу — навіть довга ніч із нею радісна. Цей відхід ранить давнє бажання, червона стрічка тріпоче в зливі.
Хто здатен усе скасувати? Зітхаю: чекання — найдальша відстань. За містом шелестить , сутінки ще світлі. Нанизаний і міцно зав’язаний зв’язок почуття; душа до душі — а потім лишається порожня туга. Бережу дорогу додому й не нарікаю без кінця.
Пояснення —
Метушня [kǒng zǒng]: безліч нагальних, невідкладних справ.
Шум зливи [xiāo xiāo]: сильні пориви вітру й дощу.
Очеретяний цвіт [dí huā]: багаторічна трав’яниста рослина, схожа на очерет.
Нанизати й зав’язати: протягнути на шнурку та міцно зв’язати; образ того, що міцно зберігається в пам’яті.
Порожня туга [láo láo]: розгублений, сумний стан, наче після втрати.
Це оригінальний твір. У разі передруку вказуйте авторку Shixi Lin. Виявлені порушення авторських прав матимуть правові наслідки. Зображення взято з інтернету; його авторські права належать Yichui Wuyue.