Одна думка, земне життя · Вгорі й унизу — все поєднане · 79 / 102
· Небо й земля без меж
Небесний присуд — пусті балачки. Рву , кидаюся у вісімсот шляхів світу. Аби радіти — Будда чи Дао, байдуже; хочу писати про вільне життя. З ножем у руці, верхи на коні, вбиваю без пощади; кров бризкає, летючий пісок її змиває. З’являюся в чорному, ховаюся в кольорі ночі, приборкую заколотників в імператорському місті.
Дбайливо роздаю мінеральні ліки; б’ю в , доки вона розколеться; через три забуття виходжу поза коловорот народжень. Тримаючи вино в долонях, розгойдую падучі зорі; мовчки читаю всесвіт і знов підіймаюсь у всій пишноті. рівні й спокійні; перехиляю чашу, п’ю досхочу, сидячи просто на землі, розбираю новий сенс. Сльози від радості: доки тіло існує, серце чань не помре.
Пояснення —
три забуття: забути дім, забути рідних, забути себе.
Це оригінальний твір. Передруковуючи його, будь ласка, зазначайте автора Shixi Lin; за виявлене порушення авторських прав буде вимагатися відповідальність за законом. Крім того, супровідне зображення взято з інтернету; авторство належить Yichui Wuyue.