Одна думка, земне життя · Упертість і наївність — моя природа · 61 / 102
· Початок літа
Безупинний дощ виорює з землі квіти, бризкає на зоряний жасмин; дім під черепицею повниться абрикосами й сливами, іволги у вербах поквапливо озиваються. Зелена мушля гір поглинає всі слова ніжно-червоного світу; шукаю радості життя, уздовж ниток вітру.
Ліниве пробудження краде ранки й вечори; густі хмари знов розходяться, хвороблива блідість полишає обличчя. Гірські барви нашаровуються, наполовину губляться в імлі; звучить далі, змітаючи суперечки про правду й неправду.
Пояснення:
Безупинний дощ: дощ, який іде довго, не припиняючись;
Виорані квіти: земля, перевернута так, що нагадує квіти;
Зоряний жасмин: вічнозелена дерев’яниста ліана;
Зелена мушля: образ зелених гір;
Ніжно-червоний світ: червоний пил, тобто земний світ;
Ранки й вечори: світанок і сутінки, день за днем;
Густі хмари: щільні, товсті шари хмар.
Це оригінальний твір. У разі передруку зазначайте ім’я автора Shixi Lin. За будь-яке виявлене порушення авторських прав буде вжито передбачених законом заходів. Ілюстрацію взято з інтернету; її автор — Yichui Wuyue.