Одна думка, земне життя · Упертість і наївність — моя природа · 56 / 102
· Гра із собою
Занурююся в думки, розгортаю красу, тремтливу від вітру; збираю подих, : легко тут нічого не здобудеш. У цьому й втіха — дочекатися зламу правил. Усе життя досадно від розпорошеності між сходом і заходом; хай Небо збере докупи всі справи.
Усе перевертається, міняється без кінця; власній природі завжди важко опиратися. Борнеол прояснює думки; у грі — примарні картини, розраховую ходи й наводжу лад. Минуле віддалилося, далекі дні приходять знову; нове пробудження тихо лине за довгожданим дощем.
Пояснення:
Тремтіти від вітру [zhǎn]: колихатися й здригатися під подихом вітру;
Борнеол: також відомий як пахощі «драконів мозок» або бінпянь;
Нове пробудження: щойно прокинутися зі сну або набути нового розуміння;
Тихо: у спокої, без метушні;
Довгожданий дощ: дощ, що випадає саме тоді, коли посіви найбільше потребують води.
Це оригінальний твір. У разі передруку зазначайте ім’я автора Shixi Lin. За будь-яке виявлене порушення авторських прав буде вжито передбачених законом заходів. Ілюстрацію взято з інтернету; її автор — Yichui Wuyue.