Одна думка, земне життя · Упертість і наївність — моя природа · 31 / 102
· Споглядання
Нежданий нефритово-білий дощ грушевого цвіту змиває зайві думки; осягаю божественну мелодію, тримаюся її ладу. У нерухомому сидінні світловий рік минає враз, і ясне розуміння постає перед очима.
Спокійно й рівно вбираю безмежжя; являється сама. Тут і є небо Будди: навіщо знов і знов повертатися без кінця?
Пояснення:
Нефритовий дощ: дощ грушевого цвіту;
Небо Будди: те саме, що Західне небо, тобто буддійська Земля найвищого блаженства.
Це оригінальний твір. У разі передруку зазначайте ім’я автора Shixi Lin. За будь-яке виявлене порушення авторських прав буде вжито передбачених законом заходів. Ілюстрацію взято з інтернету; її автор — Yichui Wuyue.