Одна думка, земне життя · Упертість і наївність — моя природа · 08 / 102
· Чом не повернутися?
Роги відкривають нові землі, палають стяги, пісок здіймається на десять тисяч лі. Міняється широкий світ: на дорогах шакали й вовки; одна людина, один кінь. У запеклій січі самою силою стримати натовп воїнів, сповна пізнати життя і смерть, применшити ганьбу країни. Чекаючи на , в іржавій броні віддати ; поруч — .
Печуть очі, повні сліз, тисне тятива, б’є пісок, тісні солом’яні сандалі. Сигнальні вогні приносять звістку обдарованій жінці, її виснажує туга. Спалити останки, кинутися до вина й м’яса; густа ніч приховає вагання. Дивитися на давню дорогу, на пальцях лічити дні до повернення ластівок у гнізда й просити струн та флейт.
Пояснення —
Запекла січ [áo zhàn]: лютий бій із супротивником.
Риб’ячі очі: очі, повні сліз.
Солом’яні сандалі: взуття, сплетене з листя або стебел рослин.
Цюнян: узагальнена назва розумної й талановитої жінки.
Це оригінальний твір. У разі передруку вказуйте авторку Shixi Lin. Виявлені порушення авторських прав матимуть правові наслідки. Зображення взято з інтернету; його авторські права належать Yichui Wuyue.