Одна думка, земне життя · Упертість і наївність — моя природа · 42 / 102
· Мить
Легенько віє прохолодою; який у неї смак дозвілля. Зів’яла трава оживає, скидаючи цвіркунів. Золоте світло ллється крізь рештки туману; розмовляємо про давні пристрасті. Про давні пристрасті: ще не доспівано , а вже в руїнах.
Їдемо верхи аж до червоних скель; дивимося скільки ока на гірські пасма, п’яніємо від них. Пліч-о-пліч у новому сонячному світлі. Гуси летять низько, придивляються до чужинця; разом дивимося на тисячі тисяч років. Тисячі тисяч років: хмари розгортаються й згортаються, не лишаючи сліду.
Пояснення:
Оживати: прокидатися, відновлювати сили;
Рештки туману: туман, який ще не розвіявся;
Придивлятися: розглядати, оцінювати.
Це оригінальний твір. У разі передруку зазначайте ім’я автора Shixi Lin. За будь-яке виявлене порушення авторських прав буде вжито передбачених законом заходів. Ілюстрацію взято з інтернету; її автор — Yichui Wuyue.