Одна думка, земне життя · Упертість і наївність — моя природа · 59 / 102
· Опівнічні співи й
Високий бамбук гойдає тіні, вітер біжить поміж сосен; чути, немов грає шен. Перед місяцем обтираю меч, смакую тишу серця; минуле холодне, як витримати його болісну пам’ять? Снігові замети не тануть цілий рік; чи спинялася хоч раз ?
Звуки весел віддаляються, ще одна зима; приборкати коня, та важко рушати. Згадую чайну пару над ложем для медитації, невимушені розмови й сміх, щирість юності. Пів життя все ставилося на один хід; а на старість тішить життя без суперечок.
Пояснення:
Звуки весел [ná yīn]: шум весел у воді;
Приборкати коня [diào mǎ]: приручати й навчати коней.
Текст та ілюстрації створено Shixi Lin. Для передруку або використання необхідно заздалегідь отримати дозвіл автора та зазначити ім’я автора і джерело. За порушення прав автор домагатиметься притягнення до відповідальності відповідно до закону.