Одна думка, земне життя · Упертість і наївність — моя природа · 57 / 102
· Без слів
Повільні кроки, пісня стихає; сон залишає давні сліди, сутінки тільки-но огортають мене. Світ згладжує холодний полиск меча. Дощ зволожує аромат магнолії; вітер, що зриває квіти, б’є, закривавлений одяг холоне. Побачити випалену землю, пізнати ціну життя: усе в мить сум’яття.
Тричі злітає гуркіт барабанця-брязкальця, квапить отямитися; камінчик ясніє в тихому потаємному ставку. Серце тримає світ, охоплений смутою; ніжним почуттям лишається тільки ховатися глибоко. Якби давній друг був поруч, роки й свята з тобою не здавалися б довгими. Щоб попрощатися з тривогами, іду слідом у далечінь, завжди берегтиму твій спокій і здоров’я.
Пояснення:
Нічна квітка [yè hé huā]: також називається нічною запашною магнолією;
Барабанець-брязкальце [bèng gǔ]: маленький барабан із кульками на мотузках, які вдаряють по ньому під час обертання.
Це оригінальний твір. У разі передруку зазначайте ім’я автора Shixi Lin. За будь-яке виявлене порушення авторських прав буде вжито передбачених законом заходів. Ілюстрацію взято з інтернету; її автор — Hehewu.