Одна думка, земне життя · Упертість і наївність — моя природа · 50 / 102
· Небо за небом
Роки в горах; здалеку озираюся на пів життя шаленства. Меч із піхов — і в дорогу, широко розсипані вогні річкових човнів. Чужі краї, ночівлі на камені, шлях крізь дев’ять вигинів річок і боліт. , пісок і каміння печуть, зорі сяють; долаю пасма вершин під місяцем, мов іній. Тіні мавп крадуться слідом; райдужний дощ здіймає хмарні хвилі, пух і листя розлітаються. Підняті вітрила несуть за ; уві сні говорю про ліжко дитинства. Кожна справа — безмежне море, все розвіюється в неозорій імлі.
Відходам і зупинкам немає меж; зі спокійним серцем поступаюся. Дивлюся за небо: там саме прохолодно й ясно. Самотній мандрівник на волі, довгі віки світу забуті; рахувати належні причини, та наслідків не втримати. Тепер здіймаюся на висоту, до покоїв безсмертних, вдихаю нефритовий аромат. Вітер віє якийсь час, падають плоди ланґань; біля пурпурового джерела прориваю Останню браму, серце повертається до . Він зі мною у восьми сторонах світу; відкидаю земні рахунки й завмираю в очікуванні першого сонця, а осіння цикада тужливо скрикує.
Пояснення:
Вогні річкових човнів: світильники на човнах у річці;
Підняти вітрила: розгорнути вітрила;
Без меж: без обмежень і без кінця;
Ланґань [láng gān]: плоди дерева безсмертних;
Пурпурове джерело: джерельна вода, яку п’ють безсмертні;
Остання брама: у Чань є три брами; перша — пробудження до Шляху, друга — вдосконалення на Шляху, остання — здійснення Шляху;
Осіння цикада [jiāng]: цикада, спів якої пов’язують із холодною порою.
Це оригінальний твір. У разі передруку зазначайте ім’я автора Shixi Lin. За будь-яке виявлене порушення авторських прав буде вжито передбачених законом заходів. Ілюстрацію взято з інтернету; її автор — Paperblue.