Одна думка, земне життя · Вгорі й унизу — все поєднане · 71 / 102
· Побачене намарно
Не брати до серця, не чути, не бачити; бліді пальці торкають струну, і вона тремтить. Пів життя блукань; біля подушки пахощі дотліли; голуб залітає до потаємного ув’язнення. Зітхання, зітхання, зітхання: коли лишиш людей позаду, хто осягне відгомін мелодії?
Сотні зупинок і поворотів; розплутати струни, налаштувати звук і лад. Думки очищені; підіймаю очі — струмок в ущелині чути близько. Заплющивши очі, проминаю вітер і пил, прориваюся крізь заставу кохання; тремтить і гойдається. Сльози бувають теплі й холодні; сердячись на , терплю й терплю сни. Знову йду туди, де вежа порожня; під місяцем безсмертний метелик кличе за собою.
Пояснення —
лишити людей позаду: піти від інших людей;
терпіти й терпіти: не могти стерпіти; зносити, стримувати себе.
Це оригінальний твір. Передруковуючи його, будь ласка, зазначайте автора Shixi Lin; за виявлене порушення авторських прав буде вимагатися відповідальність за законом. Крім того, супровідне зображення взято з інтернету; авторство належить Yichui Wuyue.