Доповнення. Наскільки «справжній» звук голосової трубки

Для розмірів голосової трубки в тексті використано сучасні китайські міри: 1 чи ≈ 33,3 см; 1 цунь ≈ 3,33 см.

У давнину не було ні гучномовців, ні рацій, годі й казати про бездротовий зв’язок. А люди за допомогою звичайного відрізка бамбука посилали голос за вітром на тридцять-сорок чжанів — приблизно за сотню метрів його ще можна було виразно розібрати.

Трубка, яку зробила Янь Ань, має близько 80 см завдовжки й 4 см завтовшки;

нічна трубка Хейбая довша — близько 100 см завдовжки й 4,3 см завтовшки.

Винахідливість давніх майстрів просто вражає.

Коли я пишу цю сцену, перед очима весь час стоїть одна картина: Си Яо та Си Юе вперше чують голос, який «долинає через воду й просто б’є у вуха», і їхні плечі здригаються в цілковитому унісон. Бамбукова порожнина трохи приглушує високі частоти, зате слова стають виразнішими: короткі, чисті, з дивним легким відлунням.

Принцип голосової трубки не такий уже складний:

старий жовтий бамбук утворює порожнину, що приймає звук і проводить його всередині;

мембрана з риб’ячого плавального міхура — це «давній мікрофон», тонкий і туго натягнутий;

шовкова нитка й віск закріплюють мембрану, щоб вона не псувалася від найменшої вогкості;

подовжена трубка Хейбая призначена для ночі: нічний вітер особливо легко розсіює голос. Що довша й вужча трубка, що більше її отвір нагадує маленький розтруб, то стійкіший звук.

Це не урочистий військовий ріг, а легкий, тихий спосіб підтримувати зв’язок: не турбувати людей, не лякати птахів, але дати далекому товаришеві знати, що ти його кличеш.

Наприкінці роботи над сценою в мене навіть вихопився вигук просто в повітря:

«Си Яо-о! Си Юе-е!»

А в голові одразу озвалося відлуння:

«Ми тут!»

І мене охопили веселощі.