Додаток. Державний устрій Цан’юаню

Устрій Цан’юаню не знає ані храмових палат, ані урядових управ. Держава постала зі степу: небо їй за шатро, знамено — за наказ. Шість племен об’єднали сили й утворили країну, визнавши володаря Цан’юаню зверхником усіх знамен. На словах вони єдині, та кожне плекає сподівання власного племені; під волохатими стягами (旄, máo) обличчя мирні, а серця не згодні.

Царський двір стоїть на вершині Суаньє (suān yě) і зветься двором Цан. Він відає і державними справами, і жертвами Небу. Укази, походи, клятви союзів, зміни пасовищ, податки та закони визначає володар Цан’юаню.

Щороку відбуваються чотири зібрання, на яких обговорюють стан пасовищ, військові справи, торгові шляхи та кримінальні закони. Закони прості, вірність слову важлива. Накази йдуть із вітром, обряди — з кров’ю.

Осередок двору Цан

Володар Цан’юаню перебуває в небесному шатрі, поєднуючи небесне веління й державну гідність. Його наказ зветься «орлиним рішенням»: щойно він лунає, усі шість знамен мусять слухатись.

Управлінню допомагають три осередки:

Шатро указів відає письмовими розпорядженнями та реєстрами знамен, записує заслуги й провини та передає укази;

Вітрова вежа спостерігає небесні явища й пори року, визначає час походів і переходів на інші пасовища;

Табір орлиної варти відає почесною охороною, безпекою та обороною, а також береже священну землю Суаньє.

Воїни табору переважно походять із хоробрих мужів шести племен. Їх звуть «орлами під шатром». Вони постійно супроводжують двір Цан, охороняють небесне шатро й служать під час жертвопринесень.

Хоча двір очолює шість племен, його накази здебільшого сягають лише Цзінцао та Яньпо. За північними степами їхній голос губиться у вітрі. Племена пишаються власними заслугами й приховують образи; з часом між ними ростуть тріщини.

Пір’яне військо двору Цан

Пір’яне військо походить від добірних лав давньої орлиної варти. Володар особисто обрав найвідважніших, зробивши їх своїми крилами. Вони служать особистою охороною, передають накази, йдуть у передовому загоні й беруть участь в обрядах жертвування Небу.

Коли володар вирушає в похід, видає орлине рішення або приносить жертву вітрові в Суаньє, Пір’яне військо неодмінно шикується перед двором. Біле перо слугує посвідченням, золоте — знаком наказу.

За своїм устроєм воно не належить жодному із шести племен і не підлягає їхній мобілізації. У бою має пір’яний стрій, у наказах — пір’яні знаки.

Його емблема — біле перо на чорному тлі; його звуть Небесним крилом.

Присяга Пір’яного війська каже: «Вітер не вщухне, двір не впаде».

Кажуть: коли Пір’яне військо рушає, усі шість знамен завмирають у шані.

【Примітка】

У Цан’юані кажуть: «Орлина варта — крила двору, Пір’яне військо — крила наказу». Одне крило береже небесне шатро, друге виконує небесне веління. Тому, поки орлина варта стоїть, двір у безпеці; коли Пір’яне військо рушає, усі шість знамен коряться.

Плем’я Яньмао (máo)

Живе серед пагорбів південного прикордоння, відає походами та кінними бойовими порядками. Військові справи очолює маршал волохатого стяга; під ним — начальники кінноти й лучників та розпорядник строю.

Його кіннотники вправні в бою, але не люблять тривалої оборони. У кожному поході змагаються за першу заслугу й часто конфліктують із племенами Хейя та Феньфен.

Люди племені непокірні, зневажливо відгукуються про царський двір і пишаються хоробрістю: «Куди сягає вогонь нашого стяга, там відступає навіть небесний вітер».

Плем’я Лінчуй

Живе у східному степу, відає спостереженням за вітром, поштовими станціями та розвідкою. Погодою опікується вітровий хоу, під ним — гусяча кіннота й начальники станцій.

Його люди знають зовнішні шляхи й найкраще обізнані зі справами інших держав. Але решта племен підозрює їх: «Вітер мінливий, тож і довіра до нього нетривка».

Перед походом неодмінно отримують вітровий дозвіл. Якщо вітер три дні поспіль несприятливий, військо не може вирушити.

Двір Цан покладається на їхні погодні спостереження як на голос Неба, а іншим племенам надокучає їхня балакучість.

Плем’я Цінле (liè)

Живе на північних хребтах, відає плавленням металу, ремонтом зброї та виготовленням стріл. Земля бідна, заліза мало, майстерність керування горнами невисока; здебільшого переплавляють старі обладунки на латки. Роботи очолює старший горна, а майстри — це родини ремісників із переселенців та втікачів.

Щороку руду завозять старим шляхом Яньпо, де її часто грабують. Інші племена залежать від їхньої зброї, але зневажають їхнє становище.

Люди Цінле нерідко лагодять обладунки з образою в серці: «Якби ми розбагатіли, царському двору було б чого боятися».

Плем’я Хейя

Живе між лісами й передгір’ями західного степу, відає мисливською охороною, розвідкою та нічними нападами. Військом керує ікловий хоу, під ним — тіньова кіннота й начальники мисливців.

Його військо не б’є в барабани й не здіймає знамен; виходить лише для вбивства. Здавна змагається з Яньмао, і обидва племені ставляться одне до одного як до ворогів.

Хейя славиться відданістю й хоробрістю, але надто підозріле. До двору Цан відчуває водночас вірність і страх; часто самостійно розпоряджається прикордонням, не чекаючи наказу.

Плем’я Феньфен

Живе на південно-західних схилах, має сполучення з Юліном і Шан’яо. Торговими шляхами відає торговий управитель, під ним — полум’яна кіннота та наглядачі доріг. Плем’я також відповідає за обоз і торгівлю сіллю та шкурами; неофіційні оборудки не припиняються.

Часто сперечається з Лінчуй за поштові шляхи. Обидва племені шпигують одне за одним: назовні союзники, всередині суперники. Якось володар наказав їм разом узгодити торгові податки; за три місяці вони так і не дійшли рішення, тож він вирішив сам.

Три допоміжні двори

Двір золотої грамоти відає грошима, тканинами й податками; більшість посад обіймають нащадки Феньфен і Лінчуй. Його влада балансує між двома племенами: коли річні надходження мають надлишок, південь отримує кінноту; коли виникає нестача, на північних хребтах гаснуть горни.

Двір зламаного пера відає карними справами й військовим правом. Він судить тих, хто зрадив знамено чи покинув бій. Кара зламаного пера не лише тілесне покарання, а й знак вірності угоді: за тяжкий злочин перо ламають і вішають перед знаменом, засвідчуючи порушену клятву.

Двір хмарних записів зберігає мапи, описи, зоряні календарі й родоводи племен. Лінчуй малює вітрові мапи на шовку, Цінле вирізьблює металеві угоди на камені — усе для майбутніх поколінь.

Хоча три двори підпорядковані двору Цан, вони не довіряють одне одному, сперечаються на нарадах і часом днями не можуть нічого вирішити.

Закони

Кари Цан’юаню прості й суворі. Є лише три вироки: того, хто кинув бій, стратять; того, хто підробив угоду, спалять; того, хто повів військо проти вітру, на три дні ув’язнять у Суаньє.

Шість племен спільно шанують Наказ небесного пера. Перед жертвою, битвою чи союзом неодмінно спостерігають за вітром і лише тоді діють.

Та племена часто чинять на власний розсуд. Володар щоразу видає орлине рішення, повертаючи владу над знаменами; минає тридцять днів — і суперечки спалахують знову. Тому у зовнішніх війнах вони раз у раз зазнають поразок, а внутрішній мир нестійкий.

Титули й ранги

Військові заслуги мають дванадцять ступенів: від гусячого вершника, воїна волохатого стяга, іклового вартового, залізного підмайстра, орлиного полководця та хоу волохатого стяга — аж до шести маршалів.

Титули можна передавати синам; назви наданих володінь беруть від звірів. Хоу Яньмао зветься Червоним копитом, хоу Хейя — Гонителем тіні, бо Лінчуй — Ходою вітру, ґун Цінле — Хранителем горна, бо Феньфен — Вогняним торговцем.

За великі заслуги дарують сто золотих пер і право безпосередньо звертатися до двору Цан. Золоті пера — знак довіри, а не гроші.

【Оцінка】

Влада Цан’юаню зовні здається єдиною, та всередині повна підозр і чвар.

Його люди сміливі перед смертю, але невправні в обороні; на їхній землі багато вітру й мало заліза, а спорядження постійно бракує.

Наказ володаря — наче орел у небесах, а серця шести племен — наче коні, що розбігаються степом.

Вірність слову робить сильними, підозра — слабкими. Коли вітер зламає крила, навіть орел упаде з неба.