Додаток. Загальний опис Великого Безмежжя

Землі Великого Безмежжя простягаються на тридцять дві тисячі лі зі сходу на захід і на двадцять дві тисячі з півночі на південь. Гори й ріки сполучаються, моря й водні шляхи переплітаються. Тут п’ятнадцять держав; кожна посідає свій край, немов зорі на небі чи фігури на дошці.

У центрі лежить імперія Янь, решта держав оточують її. Починаючи від Лучжоу просто на сході: на південному сході — Цзіньсю, Мінцзе, Шан’яо й Лансюй; на південному заході — Сиси, Сюаньцю й Сілун; на північному заході — Цеюань, Цан’юань і Лінчуань; на півночі — Шожун, Юлін і Шуанлань.

Обійшовши їх по колу, можна осягнути всі сторони світу, наче розглядаючи карту. Але поза Великим Безмежжям є ще неосяжні моря й суходоли; давні книги зберігають чимало переказів про них, та докладно описати їх поки неможливо.

Імперія Янь займає серединні землі, що простягаються на двадцять тисяч лі; її кордони прилягають до гір і морів. Понад десять мільйонів дворів, мільйон воїнів. Земля родюча, просо й пшениця рясні; безкраї річкові рівнини повні табунів добрих коней. Імператорський рід народжується з двома серцями й називає себе нащадками богів. Він володіє таємницею Захисної Завіси, що стримує загрози зовнішнього світу.

Від заснування держави минуло понад тисячу років. Вісім країн визнають її зверхність, але Сиси, Юлін, Шуанлань, Цан’юань, Шожун і Лучжоу не підкоряються. Янь вважає себе найвищою владою, перед якою схиляються інші держави. Та велич породила пиху, й багато удільних правителів мають власні задуми. Особливо непокоїть заможне Лучжоу, чия могутність наближається до половини імперської: навіть за десять тисяч лі океану воно залишається прихованою загрозою.

Коли починається Полювання під палацовими вежами, залежні країни мусять прислати по сто хлопчиків і сто дівчаток. Одних забирають до палаців Чжаоцзіна, звідки вони вже не повертаються; інших із зав’язаними головами заганяють на мисливські угіддя, віддаючи на забій. Спадкоємці правлячих домів теж входять до числа учасників і б’ються разом із дітьми, відданими в данину. Коли їхні кров і сльози вичерпуються, лише Янь отримує продовження життя.

Лучжоу лежить за Східним морем, за десять тисяч лі океану. Землі — шість тисяч лі, дворів — три мільйони, воїнів — п’ятдесят тисяч. Міста-держави розсипані островами, наче перлини в морі. Земля родюча й багата на все необхідне; край забезпечує себе сам.

Велетенські кораблі мають багатоярусні надбудови й численні трюми. Щогли стоять лісом, вітрила здіймаються хмарами. Виходячи в море, кораблі нагадують гори, що перетинають воду. Вони вміщують сотні й тисячі людей; за сприятливих течій і вітру долають шістсот-сімсот лі на день.

Океанські хвилі невпинно шаленіють: то здіймаються падаючими горами, то провалюються долинами. Довкола розкидані підводні рифи, урагани налітають раптово. Рідкісний корабель проходить цим шляхом без втрат.

Тому торгівля із серединними землями нечаста. Люди живуть самодостатньо; тривалий мир відучив їх від війни, зате всі добре почуваються у воді. Найбагатший серед інших країв, Лучжоу все ж відділений природними перешкодами й важко сполучається з материком.

Цзіньсю лежить серед південно-східних пагорбів і долин. Гори й ріки мальовничі, родючі поля барвисті, мов парча. Землі — чотири тисячі п’ятсот лі, дворів — два мільйони шістсот тисяч, воїнів — двісті п’ятдесят тисяч. Тут добувають перли, нефрит, золото й срібло; майстерність ремісників не має рівних. Багатств удосталь, але довгий спокій породив розніженість, і військовий дух слабне.

Мінцзе займає південно-східні ріки й озера, переплетені густою мережею водних шляхів. Землі — дві тисячі п’ятсот лі, дворів — два мільйони, воїнів — сто тисяч, усі вони служать на човнах. Судна вузькі, довгі й легкі, ковзають над хвилями, мов риби чи чайки; можуть заходити на мілководдя, але не придатні до далеких морських переходів. Край багатий на рибу, сіль, шовк і бамбук. Його мешканці красномовні й вправні в дипломатії: одним словом здатні вплинути на держави. Проте на суходолі вони слабкі й легко потрапляють у залежність.

Шан’яо лежить у південно-східному куті. Землі — дві тисячі двісті лі, дворів — мільйон шістсот тисяч, воїнів — сто вісімдесят тисяч. Ринки жваві, товарів і грошей удосталь; особливо багато перлів і нефриту. Військо чимале, але його чисельність здебільшого поповнюють повинністю; бойова підготовка невисока.

Лансюй схований у глибоких південно-східних горах. Землі — дві тисячі сімсот лі, дворів — вісімсот тисяч, воїнів — тридцять п’ять тисяч. Відлюдники шукають духовного вдосконалення, процвітають даоські мистецтва. Люди живуть спокійно й мало переймаються мирськими справами; держава не прагне розширення.

Сиси лежить у південно-західних горах. Землі — тисяча п’ятсот лі, дворів — чотириста тисяч, воїнів — менше тридцяти тисяч. Народ шанує божеств, а держава стоїть на жертвопринесеннях. Таємні ліки підтримують життєві сили, таємні мистецтва пов’язують зі світом духів. Інші країни зневажають її військову слабкість, але водночас остерігаються її. Грошей і товарів небагато, війська недостатньо.

Сюаньцю займає південно-західні пагорби. Землі — три тисячі лі, дворів — мільйон вісімсот тисяч, воїнів — сто двадцять тисяч. Тут багато книг на бамбуку й шовку, процвітають обряди й музика, незліченні вчені. Цивільне врядування досконале, інші держави беруть його за взірець. Але письмо цінують більше за зброю, тому за смути країна слабка.

Сілун лежить у великій західній пустелі. Землі — три тисячі вісімсот лі, дворів — мільйон двісті тисяч, воїнів — сто тридцять тисяч. Тут є пахощі, залізо й золото; звідусіль сходяться купці. Край заможний і найбагатший у своїй стороні. Та слабке військо покладається на багатства й не здатне легко відбити сильного ворога.

Цеюань займає серцевину північно-західних гір і застав; тіснини замикаються одна за одною, мов замки. Землі — п’ять тисяч лі, дворів — три мільйони п’ятсот тисяч, воїнів — двісті сорок тисяч. Багато залізної руди, ремісники вправні в плавленні й литті, народ винахідливий і знається на хитрощах влади. Країна спирається на природний захист, любить дипломатичні комбінації й час від часу укладає союзи. Та обмеженість землі й населення змушує її покладатися радше на розум, ніж на силу; перед великим ворогом вона часто залежить від союзників.

Цан’юань займає великі північно-західні степи. Землі — сім тисяч лі, дворів — два мільйони п’ятсот тисяч, воїнів — триста тисяч. Тут незліченні табуни, вершники стріляють на скаку, наче вітер, здатні долати величезні відстані й об’єднувати племена у спільні табори. Люди вільнолюбні, сміливі в погонях і полюванні, неперевершені в рухливості. Та великі простори й рідке населення розпорошують силу, яку важко зосередити.

Лінчуань лежить у північно-західних долинах, оточених хребтами. Землі — дві тисячі лі, дворів — мільйон, воїнів — вісімдесят тисяч. Три міста й одна долина спираються на вигідний рельєф; вузький гірський прохід може втримати одна людина. Північні хребти затримують холод, снігові лиха трапляються рідко; долина придатна для скотарства, особливо багато коней.

На сході сусідить Янь, на заході близько Цеюань, на півночі є вихід до Шожуну. Південь захищений горами, а далі лежать Сиси й Лансюй. Люди щирі й прості, військо невелике, зате знаряддя зроблені майстерно. Спираючись на важкодоступний рельєф і закривши кордони, держава може вберегти спокій.

Шожун лежить на суворій холодній півночі, за дві тисячі лі від Янь. Землі — три тисячі двісті лі, дворів — мільйон п’ятсот тисяч, воїнів — триста п’ятдесят тисяч. Народ живе скотарством; стрімка кіннота здатна мчати вдень і вночі та грабувати за тисячу лі. Та холодна земля бідна, землеробства й ткацтва майже немає. Щороку загони вторгаються до сусідів, живуть набігами й повертаються зі здобиччю. Люди непокірні, покладаються на відвагу, мало шанують угоди й важко піддаються спільному правлінню.

Юлін займає самотні хребти північного дикого краю. Землі — дві тисячі триста лі, дворів — п’ятсот тисяч, воїнів — дев’яносто тисяч. Земля вбога, народ бідний, полів бракує; мало хто живе із землеробства чи торгівлі. Багато мешканців розходяться іншими державами, наймаються воїнами й заробляють майстерністю; понад рік потому повертаються додому зі збереженими грішми.

Вояків на папері багато, але значна частина служить за кордоном, тож облік лише наполовину відображає справжню силу. Народ твердий і прямий, перед ворогом не відступає. Хоч країна мала й людей мало, бойова сила неабияка; утім, нечисленність не дає здійснювати далекі задуми.

Шуанлань лежить на снігових рівнинах крайньої півночі. Землі — чотири тисячі двісті лі, дворів — шістсот тисяч, воїнів — п’ять тисяч. Народ витривалий, цілий рік живе серед холоду й снігу. У землі є холодне залізо, не схоже на звичайне: воно витримує лютий мороз, не стаючи крихким. Викувана з нього зброя й обладунки гострі, міцні та пружні. Та край ізольований і важкодоступний, тому це залізо рідко потрапляє до інших держав.

У ту добу п’ятнадцять держав існували поряд, урівноважуючи силу й слабкість у безупинних війнах. За сукупною могутністю першість мала Янь; далі йшли Лучжоу, Цеюань, Цзіньсю та Шожун. Посередині стояли Мінцзе, Сюаньцю, Цан’юань, Сілун і Шан’яо. Найслабшими були Лансюй, Лінчуань, Шуанлань, Юлін і Сиси.

Великі сили підпирали світ, наче ніжки жертовного казана: від Лучжоу на сході до Сілуну на заході, до Цзіньсю на півдні й Шожуну на півночі. Решта держав трималася власних природних твердинь, кожна у своєму кутку. Одних відділяли гори й ріки, інших скував лютий холод. Відстані між ними сягали від тисячі до трьох тисяч лі; самотні й слабкі, вони не могли допомагати одне одному, тож сильніші їх зневажали.

Лансюй лежить у глибоких південно-східних горах, Сиси ховається в надрах південно-західних хребтів; Юлін займає самотні вершини дикої півночі, Шуанлань — крайні північні сніги; міста Лінчуаню оточені горами. Держави можуть бути малими й слабкими, та воля Неба діє приховано — її ще не пізнано.

Небо й Земля змінюються, піднесення й занепад мають свій лад, їнь і ян чергуються, а небесний мандат не залишається навіки в одних руках. Коли здіймаються вітри й хмари, неодмінно з’являється незвичайна людина: виходить із невідомості, бере до рук терези світу й повертає механізм їнь та ян. Зі звичайною людською плоттю приймає шлях Неба, руйнує старий устрій і відкриває нову добу. Діє — від імені Неба!

Примітка

У давнину облік вели за дворами, а двір не обов’язково означав одну окрему сім’ю. Залежно від того, чи господарство ділили або об’єднували, в ньому могли разом числитися батько із сином або брати. У цьому описі держав зазначено кількість дворів без докладного підрахунку людей; орієнтовно один двір відповідає двом-п’ятьом особам.