Лю Ї передав листа доньки дракона, але відмовився від шлюбу в драконовому палаці

Лю Ї відніс лист незнайомої жінки й лише в драконовому палаці зрозумів, яку бурю може здійняти звістка. Доньку дракона врятували, на його честь бенкетували й складали скарби. Але щойно запропонували шлюб, він відмовився.

Пропонував її дядько, володар Цяньтана. Він щойно повернув небогу, проковтнув її чоловіка й перетворив вдячну шлюбну пропозицію на погрозу: відмова означатиме спільну загибель.

1. Невдалий екзаменований зустрів доньку дракона, що пасла овець

Танська оповідь Лі Чаовея «Життєпис Лю Ї» відносить події до ери Їфен. Лю Ї не склав іспиту й збирався додому до річки Сян. Перед від’їздом пішов попрощатися із земляком у Цзін’яні; дорогою кінь злякався й звернув убік.

Біля дороги пасла овець дуже вродлива жінка, але рукави її були тьмяні й обшарпані, а обличчя — сумне. На запитання вона заплакала: молодша донька володаря Дунтіна, видана за другого сина драконового володаря Цзінчуаню.

Чоловік шукав розваг, слухав слуг і дедалі більше відкидав її. Вона скаржилася його батькам, але ті захищали сина й сердилися на часті скарги. Зрештою вигнали її пасти овець у пустці.

Дунтін далеко, звістка не доходила додому. Учений, що повертався на південь, став можливим шляхом. Вона дістала листа й попросила передати батькам та додати кілька слів про страждання.

Лю Ї спалахнув обуренням, хотів летіти негайно. Не відмовлявся, лише турбувався: як людині зі земних доріг потрапити в палац під глибокою водою?

Жінка пояснила: біля Дунтіна є апельсинове дерево святині землі. Треба зняти нинішній пояс, підперезатися іншим і тричі постукати по дереву — хтось зустріне. Він поклав листа в торбу й запитав про овець.

Це були не звичайні вівці, а «майстри дощу», що відають громом та подібними справами. Шерсть і роги як в овечих, але погляд, рух, їжа й пиття незвичні.

Перед розлукою Лю Ї пожартував: коли після доставлення прийде до Дунтіна, нехай вона не ховається. Вона відповіла: не лише не ховатиметься — прийме як рідного. За трохи він озирнувся, але жінка й отара вже зникли.

Коли Лю Ї погодився нести лист, перед ним іще не було ні скарбів, ні шлюбу. Він спершу відгукнувся лише на прохання приниженої людини при дорозі.

2. Родинний лист стривожив володаря Цяньтана

Більш ніж за місяць Лю Ї повернувся додому й дотримав обіцянки. Знайшов дерево, змінив пояс і постукав. Із води з’явився воїн і повів його вниз. На мить заплющив очі — відкрив уже в палаці.

У залі Лінсюй були стовпи з білого нефриту, сходи із зеленого, коралові ложа й кришталеві завіси. Лю Ї чекав збоку; володар Дунтіна саме обговорював «Канон вогню» із Сонячним даосом і ще не знав, що звістка про доньку вже біля зали.

Нарешті він вийшов у пурпуровому вбранні із зеленим нефритом у руці. Лю Ї вклонився, володар відповів і запитав про далеку дорогу. Гість пояснив зустріч і подав листа.

Батько прочитав, затулив обличчя й заплакав, докоряючи собі, що не бачив і не чув доньчиного горя. Звістка дійшла до внутрішніх покоїв, здійнялися плачі. Він поспішив наказати стишитися, боячись, що дізнається молодший брат, володар Цяньтана.

Той був відважний і лютий, уже накоїв лиха в гніві й досі перебував під обмеженням у Дунтіні. Старший не встиг договорити, як палац затремтів, здійнялися хмари й дим. Червоний дракон завдовжки понад тисячу чи затрусив золоті пута й нефритові колони та злетів серед грому, блискавки й граду.

Лю Ї від страху впав. Володар особисто підняв і запевнив, що гість не постраждає. Той усе ж хотів швидше піти, аби не бачити повернення такої сили, але володар залишив його.

3. Володар Цяньтана повернув небогу

Невдовзі хмари пом’якшали, і донька дракона повернулася серед урочистого почту та музики. Вона вже не була пастушкою при дорозі: вкрита прикрасами, ніби радісна й сумна водночас, але сльози ще текли.

Володар Цяньтана теж набув людського вигляду й подякував за листа. Сказав: вирушив у годину чень, прибув до Цзін’яна в си, почав бій в у, повернувся у вей, а дорогою ще доповів Небесному імператорові про кривду небоги.

Дунтін запитав, скількох убито. Відповідь — шістсот тисяч. Скільки пошкоджено посівів? Вісімсот лі. Де безсердечний чоловік? «З’їв його».

Навіть володар Дунтіна дорікнув братові за надмірну необачність. Попри співчуття до доньки, застеріг більше так не діяти.

Кілька днів у палаці бенкетували для Лю Ї. Спершу виконали «Музику прориву війська Цяньтаном»: прапори, мечі, алебарди, роги й барабани ставили волосся дибки. Потім «Повернення шляхетної пані до палацу» з ясними звивистими звуками довело гостей до сліз.

Брати підносили вино й дякували; мешканці палацу дарували шовки, перли й нефрит. Біля Лю Ї швидко виросли купи скарбів.

4. Щойно подяка стала погрозою, він не погодився

На іншому бенкеті володар Цяньтана, підпилий, запропонував віддати небогу за Лю Ї. Але почав так: погодиться — усі житимуть серед хмар, відмовиться — разом стануть порохом і нечистотами.

Лю Ї суворо підвівся. Раніше поважав сміливість володаря перед небезпекою, але не чекав, що серед дружнього свята той відкине розум і примушуватиме владою.

Якби він погрожував драконовим тілом у бурі, його можна було б сприйняти як звіра. Але тепер він у людському вбранні, говорить про обряд і справедливість, отже, знає людські правила й не може знову діяти лише силою.

Лю Ї знав, що його тіло не встоїть і перед однією драконовою лускою, але незламним серцем протиставився безпідставній зверхності. Володар відступив, вибачився й визнав легковажність та образу гостя.

Лю Ї хотів відновити справедливість для доньки дракона, але не дозволяв її дядькові вирішувати власний шлюб. Після вибачення вони продовжили бенкет і стали близькими друзями.

Перед від’їздом дружина володаря Дунтіна влаштувала ще бенкет, щоб донька особисто подякувала. Раніше Лю Ї відмовився від шлюбу, а тепер, бачачи її небажання розлучатися, сам виявив жаль. Він забрав скарби й пішов під сумні проводи всього палацу.

5. Відхилений шлюб пройшов іще шлях серед людей

У Ґуанліні Лю Ї продав малу частку скарбів і вже став надзвичайно багатим. Одружився з пані Чжан — вона померла. Потім із пані Хань — за кілька місяців померла й вона. Лише переселившись до Цзіньліна, він знову попросив сватання.

Сваха представила молоду вдову роду Лу з Фаньяна — з доброї родини, гарної вдачі й вигляду. Вони одружилися за обрядом. За більш ніж місяць він помітив схожість із донькою дракона й розповів давню історію, але дружина відразу не відкрилася.

Лише коли дитині виповнився місяць, вона врочисто вбралася й сказала: вона і є донька дракона Дунтіна. Після розлуки не хотіла іншого чоловіка; батьки зрештою прийняли її бажання й, дочекавшись його двох утрат та переїзду, влаштували цей шлюб.

Вона запитала: «Коли ти просив не ховатися, якщо прийдеш до Дунтіна, чи вже мав почуття? А коли дядько Цяньтан сватав — справді не хотів чи лише розгнівався?»

Лю Ї пояснив послідовність. Біля Цзіншуй погодився нести лист лише заради справедливості, без інших намірів. Жарт теж не був завчасним сватанням.

Відмовляючись у палаці, він не хотів, щоб добра справа викликала підозру в загибелі чоловіка заради шлюбу з його дружиною, і не бажав підкорятися примусу. Але при прощанні, побачивши її прихильність, справді відчув жаль.

Тепер, коли вона як пані Лу одружилася з ним за людським обрядом, Лю Ї сказав: віднині можна любити одне одного без сумнівів у серці.

6. На озері він знову мав колишній вигляд

Донька дракона сказала, що дракони живуть десять тисяч років, і готова поділитися цим; вони можуть ходити й водою, й сушею. Пара відвідала батьків у Дунтіні, потім оселилася біля Південного моря. За майже сорок років Лю Ї не постарів.

За Кай’юаня Сюаньцзун шукав безсмертних. Лю Ї не витримав турбот і повернувся з дружиною до Дунтіна. Минуло понад десять років, і сторонні вже не знали, де вони.

Наприкінці Кай’юаня його двоюрідного брата Сюе Ґу заслали на південний схід. Пливучи Дунтіном, він раптом побачив зелену гору на озері й барвистий човен назустріч. На горі Лю Ї стояв серед палаців, молодший, ніж раніше.

Взявши брата за руку, сказав: розлука ніби тривала мить, а волосся вже пожовкло. Сюе Ґу всміхнувся зі зітханням: брат став безсмертним, а він сам скоро буде сухими кістками. Лю Ї дав п’ятдесят пігулок: кожна додає рік, коли строк мине — можна прийти знову.

Після цієї розлуки про Лю Ї більше не було звісток. Ще за кілька десятиліть ніхто не знав і куди подівся Сюе Ґу.

При від’їзді Лю Ї уже шкодував про розлуку, але через це не погодився з Цяньтаном. Лише після весілля й упізнавання вони пояснили давні почуття: вдячність за порятунок не давала дядькові права вирішити їхній шлюб.