«Небесне письмо» в череві бика видало обман

Шаовен сказав, що в череві бика схована дивна річ.

Бика зарізали й справді знайшли шовковий текст. Слова були незвичні, наче новий прояв божества. Але цього разу Шаовена виказало саме його письмо на шовку.

Раніше він уже зробив те, що приголомшило й потішило ханського У-ді: дав імператорові крізь завісу побачити подобу померлої улюбленої наложниці.

1. За завісою імператор побачив померлу

До Шаовена У-ді вже зустрічав знавця таємних мистецтв Лі Шаоцзюня. «Книга жертвоприношень Небу й Землі» в «Історичних записках» каже, що той обіцяв сповільнити старіння й запропонував шлях довголіття: жертвами духові вогнища прикликати божественне, перетворити кіновар на золото, зробити золотий посуд для продовження життя, потім знайти безсмертних Пенлаю й, наслідуючи Жовтого імператора, здійснити жертви феншань заради безсмертя.

У-ді послухався: приносив жертви вогнищу, посилав людей у море й наказував пробувати виготовляти золото. Коли Лі Шаоцзюнь помер від хвороби, імператор уважав, що той лише перетворився й пішов, і наказав іншим далі вивчати його мистецтва. З Янь і Ці до двору невпинно прибували оповідачі про чудесне.

Саме під час цього очікування прийшов Шаовен. Уродженець Ці заявив, що вміє спілкуватися з духами. Тоді померла улюблена пані Ван; уночі він здійснив обряд і показав подоби пані Ван та духа вогнища.

У-ді побачив їх, сидячи за завісою. Він уже не ставився до Шаовена як до звичайного чаклуна: надав титул «Воєначальник Веньчен», щедро нагородив і приймав за правилами для почесного гостя.

У «Життєписах імператорських родичів» «Книги Хань» померла вже пані Лі, а нічні приготування докладніші: світильники й свічки, завіси, вино та м’ясо. Імператор сидить в іншому наметі й здалеку бачить жінку, схожу на пані Лі, що сидить або ходить за завісою.

Він може лише дивитися здалеку, не підходячи, і туга стає ще сильнішою. «Історичні записки» говорять про пані Ван і духа вогнища, «Книга Хань» — про пані Лі; в обох образ відділений від імператора завісою.

Одна нічна поява перетворила прохача-майстра на шанованого воєначальника Веньчена. Якщо подобу померлої можна повернути, імператор хотів і зв’язку з божествами — тож Шаовен отримав нагоду продовжити.

2. Боги не приходять — спершу змінімо палаци й одяг

Шаовен пояснив, що для спілкування з богами нинішні палаци й одяг не відповідають їхньому вигляду. Божественне не приходить, бо умови ще не готові.

На колісницях намалювали хмарну ці; у вибрані сприятливі дні ними виганяли злих духів. У палаці Ґаньцюань облаштували підвищення й кімнати, зобразили Небо, Землю, Тайї та інших, установили жертовне начиння й чекали сходження небесних божеств.

За прийнятим У-ді жертовним ученням Тайї стояв над усіма небесними богами, а П’ятеро володарів були лише помічниками. Обіцянка вже перевищувала разову появу померлої. Імператор будував, готував колісниці, одяг і начиння, очікуючи, що Шаовен запросить небесних богів.

Від можливості «побачити» до тривалого очікування мистецтва Шаовена втягнули палаци, колісниці, вбрання й жертвоприношення. Імператор готував усе за вимогами, а майстрові треба було давати нові докази майбутнього приходу богів.

Минуло понад рік, а боги не прийшли. «Історичні записки» кажуть, що мистецтва «дедалі слабшали», тобто ставали менш дієвими. Колишні щедрі нагороди й почесті тепер тиснули на очікування без результату.

3. Шаовен згодував бикові шовковий текст

Тоді він написав текст на шовку, згодував бикові й удав незнання, оголосивши людям: у його череві є дивина.

Бика вбили й оглянули — текст справді знайшовся. Схований у череві шовк і спосіб виявлення наче підтвердили слова. На цьому кроці здавалося, що Шаовен знову досяг успіху.

Але У-ді запідозрив обман, і почерк на шовку впізнали. Після допиту підробку підтвердили. Шаовен хотів надати тексту таємничості через черево бика, але власна рука лишила на шовку зачіпку для викриття.

4. Після смерті Шаовена прийшов Луань Да

У-ді вбив воєначальника Веньчена, але не розголосив справи. «Історичні записки» кажуть: «приховав це». Кінець Шаовена був протилежністю пишного надання титулу.

Наступного року імператор тяжко занедужав у Дінху. Покликав шаманів і лікарів, але не одужував. Йому порадили Божественну пані, і він послав запитати. Вона веліла не хвилюватися й після поліпшення зустрітися в Ґаньцюані. Одужавши, У-ді справді поїхав і облаштував для неї палацові покої.

Цього разу шановану Божественну пані ніхто не бачив — лише чув голос. Імператор наказав записувати слова, називаючи їх «писаними настановами». Однак історик каже, що все це були звичайні відомі речі, нічого особливого; імператор же сам радів.

За кілька років до нього привели Луань Да, ще одного знавця мистецтв. Він учився в того самого наставника, що й Шаовен, і заявляв: золото можна виготовити, прорив Хуанхе — закрити, ліки безсмертя — дістати, безсмертних — запросити.

На той час У-ді вже жалкував, що Шаовен помер надто рано й не встиг показати всіх умінь. Луань Да згадав його долю: майстри бояться повторення й не наважуються сказати все.

Імператор відповів: «Веньчен помер лише від кінської печінки». Він пообіцяв не шкодувати нагород, якщо Луань Да справді здійснить обіцяне. Страту Шаовена подав як іншу смерть.

Луань Да швидко став воєначальником Улі й маркізом, отримав садибу та багаті дари, одружився з принцесою Вейчан і за кілька місяців носив шість печаток, приголомшивши світ високим становищем. Приморські майстри Янь і Ці теж почали заявляти, що знають таємний рецепт безсмертя.

Викриття шовкового тексту в череві бика не припинило пошуків безсмертя У-ді. Він перевірив пересування Луань Да, виявив неправду про зустріч із наставником і пошуки безсмертних та зрештою вбив і його.

Іншого шукача божеств, Ґунсунь Ціна, імператор запитав: чи не наслідуватиме він Веньчена й Улі? Але й далі наказував лагодити дороги та палаци в різних місцях і чекав звісток про безсмертних.