Навіщо даоські священнослужителі крокують по зорях?

На обрядовому майданчику кроки старшого ритуального майстра часто здаються незрозумілими.

Одна нога відходить убік, друга стає прямо; то він зводить стопи, то повертається. Рухається на клаптику приблизно в один чжан завширшки, але під ногами в нього — Небесні ворота, Земні двері, Дев’ять палаців і Великий Ківш.

Збоку це схоже на повільний і складний танець.

Та в даоському обряді він не ходить навмання. Кожен крок має назву, кожна точка опори відповідає зорі й напрямку.

Буґан тадоу — крокування за небесним порядком і Великим Ковшем — переносить послідовність небесних зір під ноги й веде тіло людини за нею.

1. Для давніх людей Великий Ківш був не просто ковшем

Сьогодні впізнавання Великого Ковша часто починається з питання, чи схожі сім зір на черпак.

Давні люди бачили в ньому діючий небесний порядок. «Книга небесних чиновників» в «Історичних записках» каже: «Ківш — колісниця володаря. Він рухається посередині, керує чотирма сторонами, розділяє інь і ян, установлює чотири пори року, врівноважує п’ять фаз, пересуває сезонні міри й визначає всі цикли — усе пов’язане з Ковшем».

Ручка Великого Ковша повертається зі зміною пір року й може вказувати напрямок та час. Тому це не просто група зір, а ніби небесна вісь: інь і ян, пори року й сезонні періоди отримують свої місця через її рух.

Великий Ківш став важливим маршрутом під ногами не лише через виразну форму, а й тому, що віддавна символізував рух Небесного Дао.

Щоб увійти в небесний порядок, спершу треба знати, як він діє.

2. Від кроків Юя до Великого Ковша під ногами

Буґан тадоу тісно пов’язане з давнішими «кроками Юя».

Давні люди виводили цю особливу ходу від Великого Юя, який приборкував води, й залишили різні перекази її походження. У даоських текстах кроки Юя поступово поєдналися з Великим Ковшем, Дев’ятьма палацами та часовим порядком інь і ян, ставши ритуальною ходою майстра.

«Міркування про кроки Юя, небесний порядок Ковша й небесні настанови» у «Зібранні основ даоських методів» починаються так: «Той, хто крокує за небесним порядком, спирається на правильну ці, щоб керувати речами». Далі сказано, що кроки Юя «наслідують образи творення й міри руху Сонця та Місяця».

Ці дві фрази чітко пояснюють головне: хода наслідує не манеру ходити певної людини, а ритм руху Неба й Землі.

Найвідоміші «три кроки — дев’ять слідів» начебто передбачають лише три просування, але залишають на землі дев’ять відбитків. Вони можуть відповідати семи зорям Великого Ковша та двом зорям-помічницям, а також пов’язуватися з Дев’ятьма палацами.

Від цієї миті відбитки ніг — уже не просто сліди, а зоряна карта, прокладена тілом.

3. Як кілька чи обрядового простору стають цілим небом?

Під час ритуальної ходи на майданчику іноді розстеляють «ґандань» — полотно зі схемою кроків.

На ньому зазвичай зображені Дев’ять палаців, вісім триграм, зорі Ковша або двадцять вісім зоряних стоянок. Схеми різних обрядів не цілком однакові. Для спостерігача це малюнок на підлозі, а для даоса, що здійснює обряд, — маршрут входження в ритуальний простір.

«Зібрання основ даоських методів» говорить: «Перед крокуванням небесним порядком і Ковшем спершу перетвори дух; потім споглядай воєначальників Трьох начал і П’яти чеснот, чиновників заслуг, службовців і воїнів, що стоять густими рядами охорони; лише тоді починай кроки».

Отже, ще до першого кроку даос у спогляданні здійснює «перетворення духу», приводячи власні форму й дух у стан, відповідний методу. Потім послідовно стає на місця за назвами зір, рухається від чаші Ковша до ручки або проходить Дев’ятьма палацами через Небесні ворота й Земні двері.

Розміри майданчика не змінюються. Змінюється значення місця в обряді. Кілька чи реальної землі стають носієм небесного порядку, набагато більшого за них.

4. Ідуть не лише ноги

Для справжньої ритуальної ходи далеко не досить запам’ятати маршрут.

Ноги крокують, руки складають ритуальні жести, уста промовляють заклинання, а свідомість споглядає божеств і веде ці. Різні частини тіла працюють водночас, поєднуючи зорі, напрямки, божественні імена й теперішню дію майстра.

«Найвищі таємні настанови зібраних Істинних для підтримки держави й порятунку народу» називають «кроки Юя за порядком Ковша й настанови долоні та ока» «великою основою Дао й первісною засадою методів». Хода й жести стоять поруч: це не прикраси обряду, а способи, якими даоський метод здійснюється через тіло.

Кроки визначають маршрут, жести позначають метод, заклинання висловлює мету цього шляху, а споглядання дає майстрові досягти відповідного місця у внутрішньому краєвиді.

Тож зовні це рух ніг, але насправді залучене все тіло.

5. Навіщо ставити ноги на зорі?

«Ступати по Ковшу» звучить так, ніби зорі опиняються під владою того, хто їх топче. Але цей вислів не означає панування над ними.

Канони також уживають «іти Ковшем» і «ступати впорядкованими шляхами». «Іти» — це рухатися за встановленою послідовністю, а «шлях» тут має значення порядку й траєкторії. Майстер уже не просто стоїть осторонь і дивиться вгору, а вводить власні кроки в порядок, який уособлює Великий Ківш.

У попередніх нарисах ішлося про подання документів Небесному двору. Написаний документ ще треба доставити обрядовими дорогами. «Зібрання основ даоських методів» описує, як після ходи майстер уявляє прибуття до Небесних воріт, вклоняється Владиці, «подає доповідь, а потім повертається й виходить із Ковша».

У цій обрядовій мові хода — небесна дорога, прокладена тілом. На яку зорю стати першою, через які ворота пройти, звідки ввійти й куди повернутися — усе має свою послідовність.

6. Зорі не впали — змінилося місце людини

Різні лінії передання й обряди використовують різні кроки та схеми, і не кожна церемонія потребує ходи Великим Ковшем. Одні служать аудієнції й поданню звернень, інші — усуненню нечистоти й викликанню воєначальників, ще інші пов’язані з громовими методами та обрядовим перетворенням і спасінням.

Якщо просто скопіювати кроки без відповідного передання, споглядання й обрядового середовища, залишиться лише незрозуміла послідовність рухів.

Насправді ритуальна хода змінює не зорі. Великий Ківш і далі рухається в далекому нічному небі, а майданчик залишається завширшки лише кілька чи.

Змінюється місце даоса в обряді. Він уже не дивиться на зоряну карту ззовні, а вводить дихання, жести й кожен крок у спільний порядок.

Зорі не впали на обрядовий майданчик. Кожним кроком даос підтверджує, де саме зараз перебуває в порядку Неба й Землі.