Між мною та всім сущим · 30 / 30
Місце чистого спокою
Старі сни кладу біля води,не питаю ні звідки вони, ні чому.
Легкий вітер проходить далекими горами,здуває трохи холоду з чола.
Лише побачивши всі вогні людського світу,розумієш: ясний місяць освітлює .
Не прошу довершеності у квітів, що розпускаються,не питаю серед земного пилу про смуток і радість.
Думка постає — нехай з’являється,думка згасає — нехай розвіється.
Голос струмка пливе вздовж берега із синього каменю,тіні бамбука гойдаються перед давнім Буддою.
Це тіло досі в людському світі,це серце вже минуло незліченні застави.
Марна слава приходить і йде, мов перелітні гуси,давні думки беззвучно входять у порожню заводь.
Я лише схиляю голову й поволі йду,не турбую трав і дерев, не лякаю джерела.
Присмерк огортає порожнє подвір’я,далекий дзвін пливе понад білими хмарами.
Не питаю, коли повернуся, не питаю про роки,курильниця супроводить пізню ніч.
Коли серце нічого не прагне, небо й земля широкі,озирнись: у глибині хмар місяць сам собою повний.
Текст та ілюстрації створено Shixi Lin. Для передруку або використання необхідно заздалегідь отримати дозвіл автора та зазначити ім’я автора і джерело. За порушення прав автор домагатиметься притягнення до відповідальності відповідно до закону.