Між мною та всім сущим · 07 / 30
Нічийне небо
Провалюйся ж ти знаєш, як нелегко дався цей часПідкинь жменю піску він пливе в повітрі й минаєНіхто не може вхопити вигаданих спогадівЗабувай же це була лише випадковістьНе бажана зустріч і не несподіваний дарУві сні снувати темними завулками й закуткамиРано чи пізно всім нам треба звикнути відпускатиНіхто не розгадає напевно загадки часу, повного примарНе треба більше зустрічатися адже винятків немаєЗа вікном завширшки в один гуркоче й хлюпоче водаКонверти мандрують між двома протилежними полюсами ЗемліГалактика перевертається стрілки йдуть у невідомеБуревій щойно минув земля вивертає нові таємниціТі подихи, що танулиТі стиснені митіТі мовчазні іменаНе змінилися сліди, глибокі й ледь помітніНе стали звичними почуття, що спалахують і гаснутьПрочитати людську складність і чистотуНаслідувати суперечності й одноманітність світуШукати шукати сенс у джереліВистежувати вистежувати істину всесвітуНайвища простота Великого шляху, якої прагну, — не лише цеТож дозволяю собі пережитиТворити відчуття безпосередньої присутності без кінця
Текст та ілюстрації створено Shixi Lin. Для передруку або використання необхідно заздалегідь отримати дозвіл автора та зазначити ім’я автора і джерело. За порушення прав автор домагатиметься притягнення до відповідальності відповідно до закону.